Учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно, обов’язково досягне успіху.
Ми – першопрохідці, бо навчаємося за стандартом нової української школи першими, уже третій рік поспіль. Згідно реформи Міністерства освіти і науки ми створюємо школу, у якій приємно навчатись і яка дає учням не тільки знання, а й вміння застосовувати їх у житті. НУШ – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до думки кожного, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами, справжніми патріотами своєї держави, ініціативними та творчими.
«Ми повинні навчати і виховувати так, щоб дитина почувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена праця, стимулююча робота школяра забарвлюється радісним почуттям і може принести маленьким людям переживання творця». (В. О. Сухомлинський)
На сучасному етапі в школі створюються сприятливі умови для розвитку педагогічної творчості вчителів, щоб підвищити результативність навчально-виховного процесу. Ми навчаємо дітей не так, як навчали їхніхбатьків, і не так , як вчили нас. Кожен вчитель розуміє, що без творчості неможливі ні виховний, ні навчальний процеси. Бо подібно до того, як скульптор ліпить свої скульптури, художник пише картини, а ювелір обробляє коштовне каміння, учитель творить нову особистість, яка житиме в цьому суспільстві, стане його невід’ємною часткою.
І хоча результати навчання та виховання учнів залежать від трьох чинників: хто навчає, кого навчають, як навчають, – важко сказати, що найважливіше. Безумовно,у школі все починається з учителя й величезною є роль учителя, його особистості. Тому гасло «Від творчого вчителя до творчого учня» – актуальне на сучасному етапі розвитку школи і є орієнтиром в проектуванні навчально-виховного процесу сьогодні.
Творчі діти, творчі вчителі, нестандартні ідеї — цим просякнута концепція НУШ. Не треба нічого переймати ззовні: ми креативні. А ще ми свідомі того, що формула успіху діяльності школи сьогодні така: успіх шкільного життя=внутрішня потреба вчителя в ефективній педагогічній взаємодії з дитиною+внутрішня потреба учня в результативній пізнавальній діяльності+внутрішня потреба батьків у створенні оптимальних умов всебічного розвитку.
«Усе занепокоєння, усі прикрості та вся творчість нашої справи в тому й полягають, що скульпторів не один. Їх декілька. Це і родина дитини, і особистість вчителя, і колектив, у якому виховується дитина, і книга, яку вона читає… Якщо б усі ці сили діяли як добре злагоджений оркестр, як легко творили б люди».(В. Сухомлинський)
Тому так важливо, повсякчас, правильно й гнучко використовувати педагогіку партнерствата педагогічну творчість, усвідомлюючи цінність особистості дитини: «ми маємо справу з найскладнішим, неоцінним, найдорожчим, що є в житті, – з людиною. Від нас, від наших якостей і нашого вміння, від нашої майстерності, мистецтва, мудрості залежить її громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя» (В. Сухомлинський), щоб забезпечити індивідуально-творчий розвиток кожної дитини.
Діяльність учителя в НУШ не стільки в тому, що він несе інформацію дітям, скільки в умінні бути організатором її засвоєння, проводирем у лабіринті знань. «Школа має бути не коморою знань, а середовищем думки», — заповідав В Сухомлинський.От тоді-то предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини. Залучаючи дитину до діяльності, вчитель скеровує й на пізнання світу і себе в ньому, дозуючи допомогу, реалізує важливий принцип виховання «Допоможи мені, щоб я зробив це сам».
У 3-му класі Нової української школи ми продовжуємо вивчати курс «Я досліджую світ», об’єднаний у місяці за певною тематикою. Таке тематичне навчанняпроводиться на основі інтеграції змісту навчального матеріалу з різних навчальних дисциплін навколо однієї теми. Це створює оптимальні умови для створення у дітей цілісного сприйняття світу. Учитель самостійно визначає характер і рівень інтеграції навчального матеріалу з різних навчальних дисциплін. При такій організації вивчення предмету здійснюється розвивальне навчання, яке формує особистість учня із гнучким розумом, розвиненими потребами до дальшого пізнання та самостійних дій, певними навичками та творчими здібностями.
«Головне завдання вихователя, -писав А. Дістервег,- полягає в розвитку самодіяльності, завдяки якій людина зможе в подальшому житті стати розпорядником своєї долі, продовжувачем освіти свого життя».
Під час вивчення теми « Подорожуємо і відкриваємо світ» (вересень) учні обговорювали й досліджували наступні запитання:
- Що спонукає людей подорожувати?
- Як люди мандрують?
- Які таємниці може відкрити подорож?
- Що зробити, аби подорож запам’яталася?
- Як досліджувати світ під час подорожі?
- Як спланувати подорож?
- Які подорожі роблять нас щасливими?
- Які пристрої допомагають нам під час подорожі?
Тема мандрівок вже не вперше в курсі “Я досліджую світ”: тиждень “Ми — мандрівники” (1 клас), “Територія”, “Все пов’язане з усім” (2 клас). Необхідно було не лише повторити вже вивчений матеріал, а й інакше розставити акценти.Цього разу діти більше дізналися про планування подорожі, транспорт і пристрої, які варто використовувати у мандрівках, а також про те, які дослідження можна провести під час подорожі, обговорили етапи проведення дослідницької діяльності,дізналися, як обирати корисні продукти, досліджували гусениць та павуків, міцність павутиння, з’ясували відмінності культурних і дикорослих рослин, вправлялися у використанні Google-карт.
Учні приносили й показувати власні світлини, розповідали про дивовижні куточки, які вони бачили на власні очі.
Вивчаючи тему «Між минулим і майбутнім»(жовтень) учні обговорювали наступні проблемні запитання:
- Що було, коли мене не було?
- Як довідатися про минуле?
- Що буде, коли я виросту?
- Як зберегти те, що є?
- Чому зникають рослини/тварини/речі?
- Як мої сьогоднішні дії впливають на моє майбутнє?
Здійснюючи з дітьми мандрівку в минуле і майбутнє, учні дослідили, як працюють вчені у сфері археології;з’ясували, які архітектурні пам’ятки, знайдені на території України, відомі в усьому світі; отримали уявлення, де і як видобувають сіль; дослідили, як сіль змінює властивості води; організували дослідження з вирощування кристалів солі; вияснили, де знайти інформацію про минуле, досліджували властивості корисних копалин; дізналися, як і чому змінюється довкілля;вчилися аналізувати свої вчинки та передбачати їхній вплив на майбутні події; формувати уявлення про риси характеру, які допомагають досягти успіху.
Обговорили із дітьми, чи впливає минуле на теперішнє і майбутнє, чому кажуть, що без минулого немає майбутнього. Провели зв’язок минуле — теперішнє — майбутнє через всю тему. Учні з’ясували, як ми можемо планувати майбутнє і чи варто це робити. Що варто планувати, а що ні? Що маємо робити, аби наші плани здійснилися? Як корегувати плани і коли це треба робити?
Працюючи над темою «Чарівні перетворення»(листопад) учні вже дізналися й дослідили:
- Як безпека перетворюється на небезпеку?
- Як небезпеку перетворити на безпеку?
- Чому воду називають чарівницею?
- Як опинитися в минулому без чарівної палички?
- Чим приваблює природа Карпат?
Ми спостерігали, які перетворення відбуваються у природі восени, з’ясували, за яких умов безпечне може стати небезпечним і як цього уникнути, дослідили, як стебло транспортує поживні речовини по всійрослині, дослідили властивості повітря, як вода переходить з одного стану в інший, довідалися про колообіг води у природі.
Сама назва теми цього місяця “Чарівні перетворення” вже є мотиватором: адже дітей завжди захоплюють казки, чарівники та їхні справи. Важливо було втримати увагу дітей, показати їм, що ми можемо спостерігати чарівні перетворення навколо, допомагати чарівникам, а інколи й самі ставати чарівниками. Тож треба було допомогти дітям побачити дивовижне у звичайному, знайти чарівне перетворення у повсякденні та розповісти про нього однокласникам/однокласницям.
В основі здобуття нових знань та формуванні навичок лежать спостереження, екскурсії та проведення дослідів. Виправданим і доречним, на мою думку , є потижневе тематичне планування. Упродовж тижня учні зосереджені на одній темі, яку вивчають і досліджують на всіх уроках. Під час викладання предмета „Я досліджую світ” ефективною є групова робота та робота в парах, де кожен може розкрити свої індивідуальні здібності. Цікавими є заняття дослідницького характеру, проведені на шкільному подвір’ї або за межами школи.
Учитель постійно налаштований на особистісно-орієнтоване спілкування: відкритість, доступність створення для дітей можливості висловлювати свої думки і почуття; справедливість, довіра до дітей, визнання їх неповторності, гідності, зацікавленість життям учнів, увага до їхніх проблем; емпатійне розуміння (здатність бачити поведінку учня його ж очима, відчувати його внутрішній світ ); готовність завжди допомогти учням.
Запорукою успішногонавчанняє створення умов для розвитку учня, його здібностей, творчого сприйняття знань, щоб виробити вміння самостійно мислити, мотивацію до вивчення предметів, де учень має навчитися не тільки відповідати на запитання, а й вміти їх ставити і шукати на них відповіді. Тому сучасний вчитель демонструє не тільки універсальні і предметні способи дії, ініціює дії учні, корегує і консультує їх, а знаходить способи включення в роботу всіх, створює умови для набуття життєвого досвіду, є партнером учнів та батьків.
«Учитель-не тільки професія, суть якої транслювати знання, а й висока місія створення особистості…,яка утверджує людину в людині». В.А.Сластьоніна
Складниками професіоналізму в будь-якій професії є компетентність та озброєність системою вмінь. У роботі вчителя замало лише цих двох компонентів. Потрібні ще певні особистісні якості, адже сам педагог є інструментом впливу на учня. Цей інструмент — його душа — має бути чутливим до іншої людини, гуманним у своїх помислах. Про головну ознаку вчительського хисту І. Франко писав:
Який же дар дістали ті,
Що так дітей учити вміють?
Мені здається, в скарбі тім
Любві найбільш дісталось їм.
Кульчицька О.Р.
