Про затвердження Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників, профспілок
Відповідно до Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, із змінами, Положення про Національну службу посередництва і примирення, затвердженого Указом Президента України від 17 листопада 1998 року № 1258/98, із змінами, НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників, профспілок, що додається.
2. Вважати таким, що втратив чинність, наказ Національної служби посередництва і примирення (далі – НСПП) “Про затвердження Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників, профспілок” від 07.07.2008 № 84.
3. Керівникам структурних підрозділів НСПП та начальникам відділень НСПП в Автономній Республіці Крим та областях забезпечити дотримання положень цього наказу в процесі реалізації повноважень Національної служби посередництва і примирення, визначених Законом України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” (137/98-ВР), із змінами, Положенням про Національну службу посередництва і примирення, затвердженим Указом Президента України від 17 листопада 1998 року № 1258/98, із змінами.
4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
ПОЛОЖЕННЯ
про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників, профспілок
1.1. Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників, профспілок (далі – Положення) розроблено відповідно до Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, із змінами, Положення про Національну службу посередництва і примирення, затвердженим Указом Президента України від 17.11.98 № 1258/98, із змінами.
1.2. Положення визначає правові та організаційні засади формування і затвердження вимог найманих працівників, профспілок відповідно до положень Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”.
вимоги найманих працівників, профспілок – це пропозиції найманих працівників чи профспілки, їх об’єднання або інших уповноважених цими найманими працівниками органів, висунуті у категоричній формі, сформовані, затверджені і документально оформлені відповідно до положень статей 2 – 4 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” до роботодавця або уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об’єднань організацій роботодавців з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю;
загальні збори найманих працівників – це правомочні зібрання найманих працівників підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу, на якому наймані працівники обговорюють питання внутрішньої діяльності і приймають колективне рішення з обговорюваних питань;
конференція найманих працівників – це правомочне зібрання представників найманих працівників підприємства, установи, організації (делегатів конференції), на якому представники найманих працівників обговорюють питання внутрішньої діяльності і приймають колективне рішення з обговорюваних питань;
найманий працівник – фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх об’єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю;
окремі категорії найманих працівників – групи найманих працівників, які належать до однієї відповідної професії з відповідним рівнем освіти та відповідною спеціалізацією і які виконують відповідний кваліфікаційний рівень робіт (групи професій відповідно до Національного класифікатора України “Класифікатор професій”);
підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом та іншими законами України;
професійна спілка (профспілка) – добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання);
профспілковий орган – орган, створений згідно із статутом (положенням) профспілки, об’єднання профспілок, через який профспілка здійснює свої повноваження;
роботодавець – юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб;
структурні підрозділи – виробництва, цехи, відділення, дільниці, бригади, бюро, лабораторії, управління, відділи, служби, інші господарські підрозділи (у тому числі відокремлені), функції, права та обов’язки яких визначаються положеннями про них, що затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами;
трудовий колектив – це усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства (установи, організації) на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.
2. Формування вимог найманих працівників та визначення органу чи особи, які будуть представляти їх інтереси, на виробничому рівні
2.1. Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Разом із висуненням вимог загальні збори (конференція) найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси.
Вимоги профспілки на виробничому рівні формуються і затверджуються на засіданні виборного органу профспілки. Разом із висуненням вимог виборний орган профспілки визначає орган чи особу, які будуть представляти інтереси профспілки.
При представництві інтересів профспілки у колективному трудовому спорі виборним профспілковим органом порядок його роботи та прийняття рішень щодо колективного трудового спору регулюється статутними документами відповідної профспілки.
Вимоги найманих працівників, профспілки чи об’єднання профспілок оформляються відповідним протоколом і надсилаються роботодавцю або уповноваженій ним особі, організації роботодавців, об’єднанню організацій роботодавців.
Повноваження осіб, які входять до складу органу, уповноваженого найманими працівниками на представництво у колективному трудовому спорі, можуть бути припинені у разі:
– невиконання особою, яка обрана повноважним представником, обов’язків перед стороною колективного трудового спору, яку вона представляє;
– звільнення особи, яка раніше виступала повноважним представником у колективному трудовому спорі;
– смерті або оголошення найманого працівника, який раніше був обраний повноважним представником, померлим;
– перебування у складі Збройних Сил України;
– захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до примирних процедур протягом тривалого часу;
– перебування сторони у тривалому службовому відрядженні.
В разі припинення повноважень всіх осіб, які входять до складу органу, уповноваженого найманими працівниками на представництво у колективному трудовому спорі, наймані працівники, які висували відповідні вимоги загальними зборами (конференцією) або шляхом збору підписів, мають обрати новий склад повноважних представників найманих представників.
Уповноважений найманими працівниками на представництво орган є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту припинення такого спору (конфлікту).
2.2. Затвердження вимог найманих працівників (окремої категорії найманих працівників) і визначення органу чи особи (осіб), які будуть представляти їх інтереси, загальними зборами (конференцією) найманих працівників здійснюється наступним чином:
2.2.1. У роботі загальних зборів (конференції) найманих працівників мають право брати участь усі наймані працівники підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу (окремої категорії найманих працівників).
2.2.2. У роботі загальних зборів (конференції) найманих працівників також мають право брати участь роботодавець або уповноважена ним особа, організація роботодавців, об’єднання організацій роботодавців, представники місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, працівники Національної служби посередництва і примирення та, за згодою учасників даних загальних зборів (конференції), інші представники громадських об’єднань.
2.2.3. Загальні збори (конференція) найманих працівників скликаються з ініціативи виборного органу первинної профспілкової організації чи іншого уповноваженого найманими працівниками органу або ініціативної групи найманих працівників (окремої категорії найманих працівників), а також за пропозицією не менш як третини від загальної кількості працюючих штатних найманих працівників підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу.
2.2.4. Інформація про скликання загальних зборів (конференції) найманих працівників доводиться до відома найманих працівників підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу (окремої категорії найманих працівників), як правило, не пізніш як за 7 календарних днів до їх проведення із зазначенням часу скликання, місця проведення загальних зборів (конференції), питань, які передбачається винести на їх обговорення.
2.2.5. У випадках, коли скликання загальних зборів найманих працівників ускладнене через багатозмінність або територіальну роз’єднаність цехів, відділів та інших структурних підрозділів, можуть скликатися конференції найманих працівників.
Норми представництва, як правило, встановлюються наступні:
– на підприємствах, в установах і організаціях з чисельністю найманих працівників до 300 осіб – 1 представник від 5 найманих працівників;
– на підприємствах, в установах і організаціях з чисельністю найманих працівників від 300 до 1000 осіб – 1 представник від 10 найманих працівників;
– на підприємствах, в установах і організаціях з чисельністю найманих працівників від 1000 до 3000 осіб – 1 представник від 20 найманих працівників;
– на підприємствах, в установах і організаціях з чисельністю найманих працівників від 3000 до 6000 осіб – 1 представник від 30 найманих працівників;
– на підприємствах, в установах і організаціях з чисельністю найманих працівників від 6000 осіб – 1 представник від 40 найманих працівників.
За рішенням ініціаторів скликання конференції найманих працівників, в разі необхідності, можуть бути встановлені інші норми представництва на засадах пропорційного представництва найманих працівників підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу.
Представники найманих працівників для участі в конференції (делегати конференції) обираються загальними зборами найманих працівників всіх структурних підрозділів підприємства, установи, організації шляхом відкритого або таємного голосування.
2.2.6. Ініціатори скликання загальних зборів (конференції) найманих працівників повинні в терміни, визначені в пп. 2.2.4 цього Положення, повідомити про скликання загальних зборів (конференції) найманих працівників, роботодавця або уповноважену ним особу, організацію роботодавців, об’єднання організацій роботодавців та в першу чергу – адміністрацію того підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу, де безпосередньо працюють учасники зазначених загальних зборів (конференції). Також необхідно обов’язково повідомити адміністрацію того підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу, де безпосередньо працюють учасники зазначених зборів (конференції).
2.2.7. Роботодавець або уповноважена ним особа, організація роботодавців, об’єднання організацій роботодавців по можливості сприяє ініціаторам проведення загальних зборів (конференції) найманих працівників у їх підготовці і проведенні, надає необхідні приміщення для проведення загальних зборів (конференції).
2.2.8. Загальні збори найманих працівників є правомочними при наявності на них більше половини працюючих найманих працівників, які є штатними працівниками підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу.
Конференція представників (делегатів конференції) найманих працівників є правомочною, якщо в ній бере участь не менше трьох четвертих обраних представників (делегатів конференції) від працюючих найманих працівників, які є штатними працівниками підприємства, установи, організації чи їх окремого структурного підрозділу.
2.2.9. При розгляді і вирішенні питань щодо формування та затвердження вимог найманих працівників загальні збори (конференція) найманих працівників керуються Конституцією і законами України, Законом України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, Указами Президента України, іншими чинними нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.
2.2.10. До компетенції загальних зборів (конференції) найманих працівників належить:
1) формування і затвердження вимог найманих працівників;
2) затвердження органу, уповноваженого представляти інтереси найманих працівників.
2.2.11. Загальні збори (конференцію) найманих працівників відкриває керівник ініціативного органу або один із членів ініціативної групи найманих працівників, або особа, яка представляє інтереси найманих працівників (не менше як третини від загальної кількості найманих працівників, які ініціювали проведення цих загальних зборів (конференції).
Для ведення загальних зборів (конференції) найманих працівників обирається голова загальних зборів (конференції).
Для ведення загальних зборів (конференції) найманих працівників може обиратися президія загальних зборів (конференції) найманих працівників.
Для ведення протоколу загальних зборів (конференції) найманих працівників обирається секретар загальних зборів (конференції).
Для визначення правомочності проведення загальних зборів (конференції) найманих працівників та підрахунку голосів при голосуванні обирається мандатна (лічильна) комісія.
Після доповіді голови мандатної (лічильної) комісії щодо правомочності проведення загальних зборів (конференції) найманих працівників затверджується її порядок денний та порядок (регламент) роботи.
2.2.12. За результатами розглянутих питань загальні збори (конференція) найманих працівників приймають відповідне рішення.
Рішення загальних зборів (конференції) найманих працівників приймаються відкритим або таємним голосуванням та вважаються чинними у разі, коли за них проголосувала така кількість учасників загальних зборів (конференції), яка складає за їх повноваженнями не менше ніж половини працюючих членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх окремого структурного підрозділу.
2.2.13. За результатами загальних зборів (конференції) найманих працівників складається протокол, який підписується головою і секретарем загальних зборів (конференції) найманих працівників (додатки 1, 2).
До протоколу загальних зборів (конференції) найманих працівників додаються матеріали реєстрації їх учасників (реєстраційний лист учасників загальних зборів або реєстраційний лист делегатів конференції) та протокол (висновок) мандатної (лічильної) комісії.
2.3. Формування та затвердження вимог найманих працівників і визначення органу чи особи, які будуть представляти їх інтереси, може здійснюватися шляхом збору підписів найманих працівників таким чином:
2.3.1. За ініціативою виборного органу первинної профспілкової організації чи іншого уповноваженого найманими працівниками органу, або ініціативної групи найманих працівників, або особи, що представляє інтереси найманих працівників (не менше як третини від загальної кількості працюючих найманих працівників) і яка є членом відповідного трудового колективу, може бути проведене формування і затвердження вимог найманих працівників (окремої категорії найманих працівників) та визначення органу чи особи, які будуть представляти їх інтереси, шляхом збору підписів.
2.3.2. Орган чи особа, що є ініціатором висунення вимог найманих працівників шляхом збору підписів, виготовляють підписні листи, в яких зазначаються пропоновані вимоги найманих працівників та орган чи особа, що пропонується для представлення інтересів найманих працівників. Форма підписного листа додається (додаток 3).
2.3.3. Наймані працівники розглядають пропозиції щодо вимог найманих працівників та органу чи особи, які пропонуються для представництва їх інтересів, і добровільно ставлять свої підписи в підписному листі.
2.3.4. Після завершення збору підписів найманих працівників результати збору підписів узагальнюються органом, уповноваженим представляти інтереси найманих працівників, про що складається протокол (додаток 4).
2.3.5. Вимоги найманих працівників вважаються чинними за наявності у підписних листах не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації, їх структурного підрозділу.
3. Формування вимог найманих працівників, профспілки (профспілок) на галузевому, територіальному чи національному рівнях
3.1. Вимоги найманих працівників на галузевому, територіальному чи національному рівнях формуються і затверджуються:
– у випадках, коли інтереси найманих працівників представляє профспілка, об’єднання профспілок, – рішенням виборного органу відповідної профспілки, об’єднання профспілок;
– у випадках, коли інтереси найманих працівників представляють інші уповноважені ними організації (органи), – конференцією представників підприємств, установ, організацій, обраних зборами (конференцією) працівників підприємств, установ, організацій, які перебувають у стані трудового спору (конфлікту).
Вимоги найманих працівників, профспілки чи об’єднання профспілок оформляються відповідним протоколом і надсилаються роботодавцю або уповноваженій ним особі, організації роботодавців, об’єднанню організацій роботодавців.
3.2. Затвердження вимог найманих працівників і визначення органу чи особи, які будуть представляти їх інтереси, конференцією представників підприємств, установ, організацій здійснюється у наступному порядку:
3.2.1. У роботі конференції представників підприємств, установ, організацій мають право брати участь усі обрані найманими працівниками представники (делегати конференції) зі штатного складу працюючих на той час найманих працівників підприємств, установ, організацій, які перебувають у стані трудового спору (конфлікту).
3.2.2. У роботі конференції представників підприємств, установ, організацій також мають право брати участь роботодавці або уповноважені ними особи, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців, представники місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, депутати місцевих та обласних рад, народні депутати України, працівники Національної служби посередництва і примирення та, за згодою учасників конференції, інші заінтересовані органи та представники громадських об’єднань.
3.2.3. Конференція представників підприємств, установ, організацій скликається за ініціативою виборного профспілкового органу чи іншого уповноваженого найманими працівниками органу або ініціативної групи найманих працівників.
3.2.4. Інформація щодо проведення конференції представників підприємств, установ, організацій доводиться до відома найманих працівників підприємств, установ, організацій відповідної галузі або території не пізніш як за два тижні до її проведення з зазначенням часу скликання, місця проведення конференції, питань, які передбачається винести на її обговорення, та з урахуванням часу, необхідного для проведення загальних зборів (конференцій) для обрання відповідних представників (делегатів конференції) та їх прибуття на місце її проведення.
3.2.5. Норми представництва на конференцію визначаються таким чином:
– на територіальному рівні – 1 представник від 100 найманих працівників;
– на галузевому рівні – 1 представник від 500 найманих працівників (в галузях, в яких працює більше 200 тисяч працівників, – 1 представник від 2000 найманих працівників, в яких працює більше 500 тисяч працівників, – 1 представник від 5000 найманих працівників).
За рішенням ініціаторів скликання конференції представників підприємств, установ, організацій, в разі необхідності, можуть бути встановлені інші норми представництва на засадах пропорційного представництва найманих працівників підприємств, установ, організацій відповідної галузі або території.
Делегати для участі в конференції представників підприємств, установ, організацій обираються зборами (конференціями) працівників підприємств, установ, організацій, які перебувають у стані трудового спору (конфлікту) відповідної галузі або території шляхом відкритого або таємного голосування.
3.2.6. Ініціатори скликання конференції представників підприємств, установ, організацій повідомляють про скликання конференції роботодавців або уповноважених ними осіб (де безпосередньо працюють учасники цієї конференції), організацію роботодавців, об’єднання організацій роботодавців.
Та в першу чергу адміністрації тих підприємств, установ, організацій, де безпосередньо працюють учасники цієї конференції.
3.2.7. Роботодавці або уповноважені ними особи, організація роботодавців, об’єднання організацій роботодавців по можливості сприяють ініціаторам проведення конференції представників підприємств, установ, організацій у її підготовці і проведенні, надають необхідні приміщення для проведення конференції.
3.2.8. Конференція представників підприємств, установ, організацій є правомочною, якщо в ній бере участь не менше трьох четвертих обраних працівниками представників (делегатів конференції).
3.2.9. При розгляді і вирішенні питань конференція представників підприємств, установ, організацій керується Конституцією і законами України, Законом України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, Указами Президента України, іншими чинними нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.
3.2.10. До компетенції конференції представників підприємств, установ, організацій належить:
1) формування і затвердження вимог найманих працівників;
2) затвердження органу, уповноваженого представляти інтереси найманих працівників.
3.2.11. Конференцію представників підприємств, установ, організацій відкриває керівник ініціативного органу або один із членів ініціативної групи найманих працівників.
Для ведення конференції представників підприємств, установ, організацій обирається голова конференції.
Для ведення протоколу конференції представників підприємств, установ, організацій обирається секретаріат конференції.
Для ведення конференції представників підприємств, установ, організацій може обиратися президія конференції представників підприємств, установ, організацій.
Для визначення правомочності проведення конференції представників підприємств, установ, організацій та підрахунку голосів при голосуванні обирається також мандатна (лічильна) комісія.
Після доповіді голови мандатної (лічильної) комісії щодо правомочності проведення конференції представників підприємств, установ, організацій затверджується її порядок денний та порядок (регламент) роботи.
3.2.12. З результатами розгляду питань на конференції приймається відповідне рішення.
Рішення конференції представників підприємств, установ, організацій приймаються відкритим або таємним голосуванням та вважаються чинними у разі, коли за них проголосувала така кількість представників (делегатів конференції), яка складає за їх повноваженнями не менше ніж половини працюючих найманих працівників тих підприємств, установ, організацій, які перебувають у стані трудового спору (конфлікту) і делегували зазначених представників на цю конференцію.
Рішення конференції представників підприємств, установ, організацій підписується головою і секретарем конференції представників підприємств, установ, організацій.
3.2.13. За результатами конференції представників підприємств, установ, організацій складається протокол, який підписується головою і секретарем конференції (додаток 5).
До протоколу конференції представників підприємств, установ, організацій додаються матеріали реєстрації її учасників (реєстраційний лист делегатів конференції) та протокол (висновок) мандатної (лічильної) комісії.
4. Оформлення вимог найманих працівників, профспілок
4.1. Вимоги найманих працівників, профспілки чи об’єднання профспілок оформляються відповідним протоколом і надсилаються роботодавцю або уповноваженій ним особі, організації роботодавців, об’єднанню організацій роботодавців (додатки 1, 2, 4, 5).
5. Направлення вимог найманих працівників, профспілок роботодавцю або уповноваженій ним особі, організації роботодавців, об’єднанню організацій роботодавців або уповноваженому ним органу (представнику).
5.1. Вимоги найманих працівників, профспілки чи об’єднання профспілок, оформлені відповідним протоколом і надсилаються роботодавцю або уповноваженій ним особі, організації роботодавців, об’єднанню організацій роботодавців.
5.2. Дата вручення вимог найманих працівників, профспілки чи об’єднання профспілок роботодавцю або уповноваженій ним особі, організації роботодавців, об’єднанню організацій роботодавців повинна бути зафіксована в журналі або в інших реєстраційних формах обліку вхідної кореспонденції, або в формі підпису безпосередньо роботодавця або уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців на другому екземплярі вимог, що залишається у представника найманих працівників, або поштовим документом (квитанцією), що підтверджує відправку вимог рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
