Щороку у четверту суботу листопада Україна і світ вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років.
Чому сумує, плаче дзвін
І біль сердець в одне єднає?
Що розповісти хоче він,
Про що сьогодні нагадає?
Тривожні спогади ураз
Свічки очима розіп’яли,
Немов з минулого до нас
Вони із докором казали:
– Хто відповість за ту біду,
Що голодом людей косила,
Що в Україні не одну
Убила гордість, пісню, силу?
Не встануть свідки із могил.
Вони й тоді не говорили,
Бо голод їх позбавив сил…
А за селом росли могили…
Встає історія з пітьми,
Словами фактів промовляє
І хоче, щоб судили ми,
Бо заповіт від мертвих має.
Вона бідою, горем вчить,
Щоб не забулось незабутнє,
Бо там, де пам’ять не мовчить,
Там щастям повниться майбутнє.
(Н. Погребняк)
Напередодні Всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті померлим від голоду», присвяченій річниці Голодомору 1932-1933 років в Україні, у філії “Ямельнівська ЗОШ І ступеня” була проведена година спілкування «Не забудь. Запали свічку пам’яті».
Учні переглянули відеоролик Українського інституту національної пам’яті «Цього дня вони чекають на тебе», мультфільм « Голодний дух», короткометражний фільм «Червоне намисто», створили плакат «Незабудка пам’яті» та тихою молитвою вшанували пам’ять невинних жертв сталінського режиму .
Діти позначили на карті України місця штучного голодомору власноруч виготовленими блакитними квітами – незабудками.
