Майже рік як триває повномасштабна війна. За цей час як дорослі, так і маленькі українці пройшли через примусову втрату звичного середовища, активні бойові дії, окупацію, тривоги та блекаути.
Звісно, все це нас не зламало, ми налаштовані боротися до переможного кінця. Однак, і безслідно не минуло. Можливо, не одразу, але ми й наші діти відчуваємо на собі психологічні наслідки війни.
Під час війни діти можуть не раз ставати жертвами/свідками жахливих подій, що травмують психіку.
Такий досвід може призвести до різноманітних психологічних проблем:
- порушення сну;
- порушення харчування;
- прояви агресії щодо себе та інших;
- появи нав’язливих спогадів, епізодів, запахів, звуків;
- відчуття втрати контролю над собою та ситуацією довкола.
Якщо дорослі ще можуть дати раду своїм емоціям та переживанням, то через що доводиться проходити нашим дітям, і як допомогти їм впоратися з реальністю.
У чому повинна полягати допомога батьків?
- Беріть до уваги захисні фактори.
- Допомагайте дітям розпізнавати ознаки настання стресового стану.
- Готуйте дітей до потенційно стресових ситуацій.
- Уникайте надмірної опіки дітей.
- Намагайтесь розвивати самооцінку дитини.
- Підтримуйте та хваліть дітей.
- Забезпечуйте атмосферу відкритого спілкування.
- Давайте дітям достатню кількість часу для сну та відпочинку.
- Демонструйте навички боротьби зі стресами.
- Допомагайте дітям оволодівати навичками релаксації.
- Навчіть дітей правильно сприймати критику.
- Забезпечте дітям правильне харчування.
- Забезпечте постійний режим або розклад.
- Допомагайте дітям переосмислювати стресові ситуації.
- Допомагайте дітям змінювати їхні уявлення про стресові ситуації.
- Нехай діти роблять те, що приносить їм задоволення.
- Змушуйте дітей систематично робити фізичні вправи.
- Допомагайте дітям оволодівати навичками вирішення проблем.
- Навчайте дітей мудро розпоряджатися часом.
- Навчайте дітей бути асертивними.
- Розвивайте в дітей почуття гумору.
- Зверніться по професійну допомогу, якщо діти продовжують відчувати труднощі в боротьбі зі стресами.
Авторка допису Світлана Ізб’янська, практичний психолог.
