Дистанційне навчання. Бачення онлайн освіти учасниками освітнього процесу.

Дистанційне навчання. Бачення онлайн освіти учасниками освітнього процесу.

З неочікуваним глобальним викликом зіткнувся сучасний світ – життя онлайн. Освіта як ніяка галузь відчула це сповна. Три місяці педагоги, здобувачі освіти та їх батьки гідно «тримали оборону». Сьогодні, коли прийшло певне затишшя (можливо, й перед бурею), вирішила поспілкуватися з безпосередньо причетними до дистанційного навчання з метою почути коментарі щодо онлайн освіти. Розмовляла з усіма, відкритими до діалогу: учнями опорного закладу та їх батьками, педагогами/педагогинями.

Ділюся з Вами основними тезами розмов. Можливо, й не з усім погоджуюсь, але кожне бачення є важливим для виявлення прогалин, виправлення недоліків та вдосконалення системи дистанційного навчання, яке, цілком ймовірно, може стати єдино можливим для здійснення освітнього процесу(((.

Отож:

1.Навчання онлайн виявилось таки доволі енерговитратним та складним для усіх учасників освітнього процесу: робота з гаджетами є вкрай виснажливою, а на підготовку та проведення уроків доводиться витрачати значно більшу кількість часу та зусиль.

2.Цілком очевидно, що світ відходить від традиційної класно–урочної системи. В час тотальної цифровізації життя альтернативи дистанційному навчання поки що немає.

3.Репетиторство за який рік-два відійде в небуття. Воно перейде в Інтернет.

4.Курси підвищення кваліфікації педагогів у традиційних їх формах також кануть в Лету.

5.Кардинально зміниться роль вчителя. Кількість педагогів значно зменшиться. Цілковито зміниться функція наставників. Google поза конкуренцією. Жоден вчитель не володітиме й 10% знань, які розміщені у Вікі (Вікіпедії). Головними skills учителів стануть фасилітування, коучінг, менторство, вміння створювати й координувати роботу учнівської команди. Все більше здобувачів освіти волітимуть бачити в учителеві тьютора – педагога, який буде діяти за принципом індивідуалізації і супроводжуватиме побудову учнями своєї індивідуальної освітньої програми, виходячи із навичок, здібностей та бажань дитини. Авторитаризм, безапеляційність, «одинаковість» у ставленні до всіх учнів будуть сприйматися як нефаховість та порушення прав здобувачів освіти.

6.Нинішній учительській спільноті з прихильністю до традиційного подальшого розвитку освіти доведеться змиритися з тим, що швидкого й невідворотного поширення набудуть хоумскулінг  та М-навчання.

7.В умовах дистанційного навчання батькам доведеться дедалі більше брати на себе персональну відповідальність за виховання та якість знань своєї дитини, адже саме батьки будуть змушені створювати удома необхідний освітній простір, ставати тьоюторами для своїх дітей, налагоджувати дистанційне спілкування з педагогами.

8.Великою небезпекою в умовах дистанційного навчання стане тролінг (особливого «тонкий» тролінг, коли «троль», яким може бути будь-хто з учасників освітнього процесу, знає «Ахіллесові п’яти» учасників групи й діє на межі правил, не порушуючи їх безпосередньо), кібербулінг, кібермобінг (груповий кібербулінг).

9.Дистанційне навчання  дуже важко і дуже круто водночас!

Важко, бо учителі інколи не розуміють того, що  сумніву піддаватись не мало б – учні/учениці живі люди! Перевищення як мінімум удвічі обсягу завдань та непосильність їх виконання, принципові дедлайни, відсутність емпатії з боку педагогів (близько у 40% здобувачів освіти не створено удома відповідного освітнього простору, починаючи з власного робочого місця і закінчуючи відсутністю Інтернету, чого не можуть чи не хочуть розуміти учителі), а також соціальна ізоляція, відсутність чіткого алгоритму дій в умовах дистанційного навчання, штучний комунікативний простір – одні з найбільших мінусів дистанційного навчання.

Серед плюсів:

  • як не дивно, також соціальна ізоляція (для людей соціопатичного складу характеру та для тих, хто піддавався цькуванню під час офлайн – навчання);
  • можливість працювати у власному робочому графіку (для учнів);
  • можливість раціонального дозування навчання (для свідомих та вмотивованих здобувачів освіти);
  • можливість морально-психологічного зближення батьків зі своїми дітьми (і навпаки);
  • застосування учителями сучасних інструментів навчання, серед яких Classtime, Google Classroom, LearningApps.org, ClassDojo, Padlet.com,Moodle тощо (на думку дітей, ці інструменти варто було б використовувати і в умовах офлайн-навчання);
  • тісніший психолого-емоційний зв’язок між учителем та учнем (персональне листування, телефонні розмови, публічне та індивідуальне схвалення успіхів як дитини зі сторони учителя, так і учителя з боку учнів та батьків).

 

10.З вересня, вочевидь, школа стане гібридною, де класно-урочна система поєднуватиметься з online-навчанням за першої необхідності та потребі.

Як висновок: запасаймося гаджетами, створюймо домашнє робоче місце й освітній простір, зміцнюймо імунну систему. В будь – якому випадку, світ змінюється, і, як наслідок, змінюється освіта. Це уже не виклик. Це факт!!!

 

Марія Ліскевич–Карпа, директорка опорного закладу

(Загальна кількість переглядів - 190)